КОРОТКА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ АВТОМОБІЛЯ, ТРАКТОРА І ВІТЧИЗНЯНОГО АВТОТРАКТОРОБУДУВАННЯ

Ще в XVIII столітті винахідники, в тому числі і російські, поклали початок створенню безрейкового транспорту і всюдиходів-тягачів. У 1752 р кріпак Леонтій Лук'янович Шамшуренков побудував «самобеглую коляску». Геніальний російський механік Іван Петрович Кулібін в i79I р побудував «триколісний самокатку», що приводиться в рух мускульною силою людини. Тільки після створення двигуна внутрішнього згоряння автомобілі та трактори набули широкого поширення.
Вперше такий двигун був побудований в 1877 р німецькими винахідниками Миколою-Августом Отто і Євгеном Лангеном.
Перші дійсно працездатні автомобілі з двигуном внутрішнього згоряння були побудовані і випробувані в 1885-1886 рр. талановитими німецькими винахідниками Карлом Бенцом і Готтліб Даймлер. Саме з цієї події почалася широка моторизація планети.
У Росії перший двигун внутрішнього згоряння побудував в Петербурзі в 1889 р Огнеслав Стефанович Костович. Двигун із запаленням від стиснення був побудований в Німеччині Рудольфом Дизелем в 1897 р і згодом удосконалений російськими дві-гате листами.

Перший автомобіль в Росії з'явився в 1896 р завдяки інженерному таланту наших співвітчизників Євгена Олександровича Яковлєва та Петра Олександровича Фрезе.
На рубежі століть ми бачимо ряд яскравих імен вітчизняних інженерів і підприємців. створювали і виробляли автомобілі. У 1899 р в Санкт-Петербурзі побудував і випробував кілька електромобілів Іполит Володимирович Романов. Виробництвом автомобілів займалися фірми «Росія» Олександра Лейтнера в Ризі, «Дукс» Юлія Олександровича Меллера, «Н. Е. Бромлей »в Москві,« Е. Д. Лідке »,« Д. Скавронський »в Санкт-Петербурзі та інші.
Найяскравішою сторінкою історії вітчизняної моторизації дожовтневого періоду стало виробництво автомобілів «Руссо-Балт» в Ризі, на Російсько-Балтійському вагонному заводі. З 1909 по 1915 рік там було випущено більше тисячі легкових і вантажних автомобілів, що на ті часи для одного заводу було чимало. Однак для величезної Росії цієї кількості було явно недостатньо.
Автомобілізація країни стала реальністю тільки після Великого Жовтня. Спочатку проводився тільки ремонт автомобілів. а потім було розпочато їх виробництво.
Перші радянські вантажні автомобілі - півторатонні АМО-Ф-15 були випущені до сьомої річниці Жовтневої революції в 1924 р заводом АМО (Автомобільне Московське суспільство) - нині ЗІЛ. У 1925 р Ярославський автомобільний завод (ЯАЗ) освоїв випуск тритонок вантажних автомобілів Я-3 і Я-4. а в 1929 р .'- п'ятитонних ЯГ-5 і ЯГ-6. Накопичений досвід дозволив в 30-і роки реконструювати АМО. побудувати великий автомобільний завод в Нижньому Новгороді (Горькому), розгорнути інші автомобільні і автосбррочние виробництва. До кінця другої п'ятирічки Радянський Союз вийшов на перше місце в Європі і на. друге в світі з випуску вантажних автомобілів.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни відбувається повне оновлення продукції. випускається автомобільними заводами країни. Заводи реконструюються, оснащуються новою технікою і налагоджують виробництво нових моделей автомобілів. На базі основних моделей випускається велика кількість спеціалізованих вантажних автомобілів. Вступають в дію Мінський. Павловський. Кутаїський. Кременчуцький і Львівський заводи.
У 1957 -1959 рр. відбувається нове технічне переозброєння автомобільної промисловості. створюються більш економічні і надійні в експлуатації автомобілі.
Період дев'ятої "(1971 -1975 рр.) І десятої (1976-1980 рр.) П'ятирічок в історії радянського автомобілебудування відзначений значним зростанням випуску автомобілів - вийшов на проектну потужність ВАЗ, повним ходом розгорнули виробництво легкових автомобілів Іжевський автомобільний завод і нові цехи АЗЛК. Одночасно йшло будівництво комплексу підприємств по виробництву важких вантажівок КамАЗ, спорудження нових та реконструкція старих цехів на ЗІЛі, ГАЗі, БелАЗі. Були створені великі виробничі об'єднання - «АВТОЗІЛ». «АвтоМосквіч», «БелавтоМАЗ» та інші.
В даний час вітчизняна автомобільна промисловість випускає понад 350 моделей і модифікацій легкових і вантажних автомобілів, автобусів, тролейбусів, спеціалізованих автомобілів.
Основними напрямками економічного і соціального розвитку СРСР на 1986- 1990 роки та на період до 2000 року передбачено забезпечити збільшення і поліпшення структури випуску автомобілів, більш повно відповідають потребам народного господарства і завданню економії палива. Намічено збільшення випуску вантажних і легкових автомобілів з дизельними двигунами, значно розширити виробництво автомобілів. працюючих на стиснутому і зрідженому газі.
Вітчизняне тракторобудування отримало розвиток після Великої Жовтневої соціалістичної революції.
У 1918 р завод «Більшовик» організовує серійний випуск гусеничних тракторів. З 1920 по 1929 р на Коломенському машинобудівному заводі випускається партія колісних тракторів «Коломенец». У 1923 р починається крупносерійним випуск колісних тракторів на ленінградському заводі «Червоний путиловец» і гусеничних тракторів «Комунар» на Харківському паровозобудівному заводі.
Періоді 1918 по 1929 р можна розглядати як підготовчий етап в справі створення вітчизняної тракторної промисловості. Він показав, що тракторна промисловість може бути створена тільки на спеціальних заводах, оснащених новітньою технікою.
Гігантська розвиток тракторобудування почалося в першій п'ятирічці. У 1930 р став до ладу Сталінградський, а в 1931 Г. - Харківський тракторні заводи. Обидва заводи почали випуск колісних тракторів СХТЗ. У
1933 р випуск гусеничних тракторів С-60 почав Челябінський тракторний завод, а з
1934 року на Кіровському заводі в Ленінграді розпочався масовий випуск нових колісних тракторів «Універсал».
Поряд з освоєнням виробництва проводилася велика робота з проектування і створення нових, більш досконалих конструкцій тракторів. Так. в 1936-1937 рр. Сталінградський і Харківський тракторні заводи переходять на випуск потужних гусеничних тракторів СХТЗ-НАТІ. а Челябінський завод - на виробництво дизельного трактора С-65.
До початку Великої Вітчизняної війни наша країна займала перше місце в світі по випуску гусеничних тракторів, а загальний випуск тракторів становив 40% світового виробництва. Війна завдала шкоди всьому народному господарству, сильно постраждала і тракторна промисловість: багато тракторні заводи були зруйновані. Але незважаючи на складну обстановку і великі труднощі почався новий підйом вітчизняного тракторобудування. У 1943 р був пущений Алтайський тракторний завод, а в 1945 р - Володимирський. У 1944 р повністю відновлюють ся Сталінградський, а потім Харківський тракторні заводи. У 1947 р став до ладу новий тракторний завод в м Липецьку, а в 1953 р - в Мінську. До 1950 р тракторна промисловість СРСР досягає довоєнного рівня з випуску тракторів, а з 1960 р по, виробництва тракторів СРСР займає перше місце в світі.
При створенні нових моделей тракторів велика увага приділяється підвищенню їх надійності до довговічності, уніфікації основних деталей і вузлів, скорочення трудомісткості технічного обслуговування, що дозволить різко підвищити ефективність використання транспортних засобів в народному господарстві країни.
У тракторному машинобудуванні Основних напрямів економічного і соціального розвитку намічено здійснити в широких масштабах технічну перебудову виробництва, організувати виготовлення нових моделей гусеничних орних, колісних, універсально-просапних і важких промислових тракторів. Передбачено збільшити в рази випуск набору знарядь до енергонасичених тракторів.